P1130993Після відвідування невеликого і затишного храму Святителя Петра Могили, який розташований на вул. Краснова, 1а, що у Шевченківському районі Запоріжжя, на душі стає спокійно. Якщо і є вислів «намолене місце», то він якраз пасує до цієї церкви.

Про історію храму, про служіння Богу і людям ми спілкуємось із настоятелем храму Святителя Петра Могили, секретарем Запорізької єпархії отцем Василем Пасічником.

Василь Пасічник

Василь Пасічник

– Отче Василю, розкажіть, будь ласка, історію створення храму Святителя Петра Могили.

– У 1997 році перед нашою громадою постало питання – де проводити служби. Спочатку керівництво абразивного комбінату у особі директора Олексія Поради допомогли нам – для наших релігійних потреб виділили приміщення у будинку культури абразивного комбінату.

А п’ять років по тому, у 2002 році, керівництво комбінату виділило нам у оренду ангар на вулиці Краснова. У ньому колись був склад готової продукції. У 2006 році, за сприяння уже нового директору абразивного комбінату Анатолія Берези, а також народного депутата України Миколи Мартиненка, це приміщення було подароване Запорізькій єпархії

– Мабуть воно, м’яко кажучи, було непристосоване для проведення служб?

– Це був ангар – природньо, він був не пристосований. Але релігійна громада взялася за будівництво храму.

– Ремонт та переобладнання мали влетіти у копієчку…

– Звичайно, це було недешево. Але ремонтні та будівельні роботи проводили усім миром. Дуже багато наших прихожан допомагали, чим могли. Коли дійшла черга до розпису стелі, також знайщлись небайдужі люди.

P1130971

Ще хотілось би згадати про пані Галину – вона скромна і прізвище просила не називати. Пані Галина також дуже допомогла нашій церкві.

Взагалі, якщо б ми зараз почали перераховувати всіх, хто тим чи іншим чином допоміг храму, це зайняло б багато часу. Я вдячний абсолютно всім, хто приймав участь у богоугодній справі.

P1130973

Хочу сказати, що наш храм має не тільки гарно оздоблені приміщення для молитв і вівтар. Всі необхідні господарські приміщення у нас також є. І все це, повторюся, було зроблене майже з нуля завдяки небайдужим людям.

P1130975

P1130981

Не можу не спитати про особисте – як вас “занесло” із Тернопільської області аж у Запорізьку.

– Спочатку я планував вчитися в Одесі – після того, як закінчив Чернівецький будівельний технікум, я вступив до Одеської будівельної академії, планував навчання у Одеській духовній семінарії. А потім… Не буду вдаватись у деталі, але мені в один момент стало ясно – наче Бог мені підказав – маю служити у Запоріжжі.

P1130985P1130993До Запоріжжя я переїхав у 1995 році – разом із нинішнім благочинним Запорізької області Василем Калиним. У 1998 році прийняв сан. Потім одружився – обрав собі за дружину місцеву жительку, яка родом із Токмакського району. Маю дітей-близняток – хлопчика і дівчинку. Пізніше став секретарем Запорізької єпархії.

– Ще одне питання – чому ви вирішили стати священником?

– Я виховувався у набожній сім’ї. Мої батько й мати співали (і зараз співають) у церковному хорі. До того ж, було багато знайомих серед священнослужителів. А ще я і сам завжди прагнув служити Богові і людям. До речі, мій брат, Дмитро Пасічник, також священник, і також служить у Запорізькій єпархії – у Оріхівському районі.

P1130987

– Переважно прихожани вашої церкви – та й взагалі Київського патріархату – є патріотами України?

– Звичайно. І ми з ними, окрім проведення звичайних і святкових служб, постійно молимось за мир та спокій в Україні. А також – за живих і загиблих учасників АТО.. А у зв’язку із посиленням загрози життю незаконно ув’язненої Росією народного депутата України Надії Савченко Святійший Патріарх Філарет благословив посилити молитви за її звільнення та за звільнення Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Миколи Карпюка, Станіслава Клиха та інших ув’язнених, полонених і заручників – українських військовослужбовців та цивільних громадян.

– Дякую за інтерв’ю.