никонНикон Печерський – православний святий, преподобний, церковно-політичний діяч Київської Русі, літописець.

Не пізніше 1058 поселився разом з Антонієм Печерським у печері на березі Дніпра. Никон був найпершим пострижеником прп. Антонія і мав сан священика, тому прп. Антоній доручав йому постригати братію в чернецтво. Його авторитет був дуже великий.

Прп. Никон постригає в ченці двох знатних вельмож — боярського сина Варлаама і князівського управителя Єфрема. Це викликало гнів князя Ізяслава, який хотів ув’язнити Никона. Преподобний змушений був залишити монастир і у 1061 році піти в далеку Тмуторокань. Там він будує церкву Святої Богородиці й засновує монастир, який сучасники порівнювали з Києво-Печерським.

У 1068 (за іншими даними, у 1066 році) повернувся у Києво-Печерський монастир, де користувався великою повагою серед братії. Його постриженик, а тепер ігумен, Феодосій, доручав йому, разом із Стефаном, читати з книг проповіді братії. За відсутності Феодосія Никон заступав ігумена.

Під час Київського повстання 1068-69 як прихильник князя Ізяслава Ярославича знову був змушений залишити Київ і оселитися в Тмуторокані. Після повернення в Київ — ігумен Києво-Печерської Лаври (1078-88). За час ігуменства Никона був прикрашений мозаїкою і розписаний фресками Успенський собор.

Деякі вчені вважають, що він був автором продовження Київського літописного зведення 1037 і літописного Зводу 1073 — одного з джерел «Повісті минулих літ».

На думку ряду дослідників, Никон увів до літопису переказ про поєдинок тмутараканського князя Мстислава Володимировича з касозьким князем Редедею (1022), обробив т. зв. корсунську версію про хрещення князя Володимира Святославича, оповідання про три помсти княгині Ольги древлянам (946) та ін.

Його мощі спочивають у Ближніх печерах. Збереглося зображення прп. Никона в монументальних розписах лаврських храмів.