юрійСвятий Великомученик Юрій (Георгій) народився в Кападдокії (Мала Азія) в сім’ї благочестивих християн. Згодом, коли батько мученицьки постраждав за Христа, мати перебралась жити в Палестину, де мала маєток, і там виховала малого Юрія.
Досягнувши повноліття, Юрій вступає на військову службу, де вирізняється серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Згодом імператор Діоклетіан (284-305) призначає його воєначальником.

В цей період Діоклетіан, який був талановитим правителем, фанатично захопився ідеєю відродити в Римській імперії язичництво, яке тоді відмирало, та в 296 році видав указ, за яким почав жорстоко переслідувати християн. Через це й увійшов в історію, як один із найжорстокіших гонителів християн.
Коли Святий Юрій дізнався про це, то сповнившись жалю до християн, роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів і прийшов у Сенат, де оголосив, що він – християнин.
Промова воєначальника Юрія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн. “Я раб Христа, Бога мого, та свідчу про цю істину”, – говорив він.
Один з сановників повторив слова Пилата: “Що є істина?”. На це Святий Юрій відповів: “Істиною є Сам Христос, якого ви гоните”.
Діоклетіан почав умовляти Юрія Переможця відректися від своїх переконань і принести жертву ідолам, обіцяючи йому земну славу. На це Св. Юрій відповів: “Ніхто й ніщо не ослабить моєї віри”.
Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати Святого різним мукам. Його закрили в темницю, де, поклавши спиною на землю, ноги вклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Та Святий Юрій мужньо переносив ці страждання і прославляв Господа.
Наступного дня Діоклетіан наказав колесувати Святого Мученика. Його прив’язали до великого колеса, яке оберталося, й гострі шипи рвали тіло. Святий Юрій взивав до Господа за підтримкою, але потім затих. Імператор подумав, що він вже мертвий і наказав зняти тіло з колеса. Сам у той час пішов в капище, щоб принести подячну жертву ідолам.
В цей час надворі стемніло, прогримів грім і почулися слова: “Не бійся, Юріє, Я з тобою”, і явився Ангел Господній у вигляді світлоносного юнака, який поклав руку на Святого Мученика і сказав: “Радуйся!”. І Святий Юрій став здоровим. Присутні, побачивши таке чудо, увірували в християнського Бога. Два знатних сановники Анатолій і Протолеон, які були християнами, відкрито оголосили про це імператору, який наказав відсікти їм голови.
Далі імператор, щоб зламати віру Юрія Переможця, звелів кинути його в негашене вапно. Там Святий Мученик перебував три дні, але залишився живим.
Згодом, щоб принизити християнську віру, Діоклетіан просить Великомученика воскресити померлого. Юрій Переможець відповів: “Ти спокушаєш мене, але заради спасіння народу цього, що побачить силу Христа, Бог мій сотворить таке чудо”. Імператор звелів воскресити свого померлого слугу Афанасія, і за молитвою Святого Юрія це здійснилося, проте не навернуло до віри Діоклетіна. Розлючений, він знову кинув Святого  у в’язницю.
В останню ніч Великомученик Юрій молився, і йому з’явився Христос, Який, обійнявши, поцілувавши та поклавши на голову вінець, сказав: “Не бійся нічого, й сподобишся Царства зі Мною”.
На суді імператор хотів спокусити Юрія Переможця в останній раз і запропонував йому стати співправителем імперії, але Святий категорично відкинув цю пропозицію. Тоді йому запропонували увійти в божницю і принести жертви ідолам. Святий увійшов, і всі ідоли розсипались. Це ще більше розлютило імператора й присутніх, і йому відсікли голову 6 травня 303 року в Нікомідії.
Тіло його поховали в місті Лідді. Пізніше, під час правління імператора Константина, там був побудований храм в честь Великомученика, і там розмістили його чесні мощі.
Багато чудес вчинив Святий Юрій й після своєї смерті. На батьківщині Великомученика Юрія був страшний змій, який умертвляв і поїдав людей. Мешканці цього міста, за вимогою жерців, по черзі водили змієві на поживу своїх дітей. А коли прийшла черга царської дочки, то і її повели. Всі плакали, а християни молилися за неї. Несподівано, з’явився на білому коні Святий Юрій і сказав дівчині, що він воїн Христа Спасителя, і, вдаривши змія списом, вбив його. Саме тому на іконах його найчастіше зображають верхи на коні, з якого він списом проколює змія.
В той час, як говорить Передання, 25 тисяч людей прийняли Святе Хрещення. Біля озера, де був вбитий змій, збудували церкву в честь Пресвятої Богородиці і Св. Великомученика Юрія.
Зараз мощі Святого перебувають в місті Лод (Ізраїль) в храмі, названому на честь Святого. Голова Юрія Переможця знаходиться в базиліці Сан-Днжорджіо ін Велабро в Римі (Італія). Права рука – в монастирі Святого Ксенофонта на Афоні (Греція).

Шанування Святого Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Юрій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім’я “Юрій” стає улюбленим. На Русі Святий Юрій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з’явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.

Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Юрія Переможця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.

Особливо багато для утвердження шанування Святого Юрія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр’їв, тобто місто Юрія. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

День освячення першого на Русі храму Святого Юрія — 26 листопада 1051 р. — був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам’ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим у сонмі православних святих.

Святий Юрій здавна став покровителем воїнів. Весь православний світ відзначає Юріїв день, як день захисника Вітчизни. Він є офіційним святом у Грузії, Болгарії, Сербії, Хорватії. Колись широко святкувався, як день Захисника Вітчизни і, взагалі, чоловічий день в Україні. Також вважається повелителем вовків.

День загибелі Святого Великомученика — 23 квітня (6 травня н.с.) — відзначається Церквами східного обряду і віднесений до числа церковних свят. До Юрія звертаються з проханням про здоров’я душевне та тілесне, про родючість землі, про допомогу і заступництво у боротьбі з ворогами рідної землі. Такі численні «обов’язки», очевидно, й забезпечили святому широку славу і поклоніння багатьох народів.