ЧЕТВЕРТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ПАСХИ (ПРО РОЗСЛАБЛЕНОГО) У КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

7-го травня 2017 року Свята Православна Церква буде відзначати четверту неділю після Пасхи – ПРО РОЗСЛАБЛЕНОГО.

На честь цього свята в кафедральному соборі Святої Трійці м. Запоріжжя будуть відбуватись святкові богослужіння:

В суботу 6-го квітня Всенічне бдіння, початок о 17-00

В неділю 7-го квітня Божественна Літургія, початок о 9-00

Собор знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Святоволодимирівська (Калініна), 101-А, зупинка транспорту Культурна.

За всіма питаннями можна звернутись за телефоном (0612) 95-16-81

У четверту неділю після Пасхи здійснюється спогад зцілення Христом розслабленого в Капернаумі. Про цю подію оповідає лише св. Іоан, що повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім ясно, на яке саме свято Ісус прийшов до Єрусалиму, але найімовірніше, то була або Пасха, або П’ятидесятниця. Лише в цьому випадку виходить, що суспільне служіння Господа продовжувалося три з половиною роки, як спрадавна приймала це св. Церква, керуючись, саме, хронологією четвертого Євангелія. Так, біля півроку прошло від хрещення Господа до першої Пасхи, що описується в 2-ій главі, потім рік — до другої Пасхи, що згадується в 5-ій главі, ще один рік — до третьої Пасхи, про яку сказано в 6-ій главі, і ще один, третій, — до четвертої Пасхи, тій, перед якою постраждав Господь.

Біля Овечих воріт, названих так тому, що через них проганяли до храму жертовну худобу, або тому, що біля них знаходився ринок, де продавали цих тварин, на північно-східній стороні міської стіни, на дорозі через Кедрський потік до Гефсиманії і на Елеонськую гору, знаходилася купальня, по-еврейськи, що називалася, — Віфезда, що значит”дім милосердя” чи милості Божої: вода в цю купальню збиралася з цілющого джерела. За свідченням Євсевія, ще в п’ятому столітті після Різдва Христового показували п’ять портиків цієї купальні. Цілюще джерело залучало безліч хворих всякого роду. Проте, то не було звичайне цілюще джерело: свою цілющу силу воно проявляло лише час від часу, коли в нього сходив Ангел Господній, збурюючи воду, і тоді міг зцілитися лише той, хто перший, відразу ж після збурення води, входив в купіль; мабуть, вода лише короткий час мала цілительну властивість, а потім одразу втрачала її.

Тут, біля купальні, знаходився розслаблений, страждаючий вже 38 років і що майже втратив надію будь-коли зцілитися. Тим більше, як пояснив він Господеві, не маючи при собі помічника, був не в змозі використовувати силу дивного джерела, не маючи сил пересуватися самостійно досить швидко, щоб зануритися в купіль відразу, як вода почне озурюватися. Змилувавшись, Господь миттєво зціляє нещасного одним Своїм словом: “Встань, візьми ложе твоє і ходи”. Цим Він показав перевагу Своєї рятуючої благодаті перед засобами Старого Завіту.

Але оскільки була субота, то іудеї, під якою назвою св. Іоан має на увазі зазвичай фарисеїв, саддукєєв і іудейських старшин, що вороже відносяться до Господа Ісуса Христа, замість того, щоб порадіти за нещасного, страждаючого стільки часу, або здивуватися диву, обурилися тим, що колишній хворий посмів порушити заповідь про суботній спокій, носячи своє ліжко і зробили йому зауваження. Зцілений, проте, не без деякої зухвалості почав виправдовуватися, що він лише виконує веління Того, Хто зцілив його і Хто, в його очах, мав досить влади звільнити його від дотримання дуже дріб’язкових постанов про суботу. З відтінком презирства іудеї запитують колишнього хворого, Хто ж Та Людина, Яка наважилася дозволити йому порушувати загальні правила?

Добре помічає із цього приводу бл. Феофілакт: “Ось сенс злості! Вони не запитують, Хто зцілив його, але Хто повелів йому нести його ліжко. Цікавляться не тим, що приводить до здивування, але тим, що засуджується”. Хоча вони і не знали напевно, але сповна могли здогадуватися, що Зцілитель ніхто інший, як ненависний ними Ісус з Назарета, а тому навіть не хотіли і говорити про диво. Зцілений же не міг дати їм відповіді, бо не знав Ісуса. Ймовірно, зцілений незабаром пішов в храм, щоб принести Богові вдячність за своє зцілення. Тут зустрів його Ісус із знаменними словами: “Ось, ти видужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чого гірше”. З цих слів особливо ясно видно, що хвороба осягає людину в покарання за його гріхи, і Господь застерігає зціленого від повторення гріхів, щоб не спіткало його ще більше покарання. Взнавши свого Зцілителя, колишній хворий пішов і оголосив про Нього іудеям; не із злим наміром, звичайно, а щоб підняти авторитет Ісуса Христа. Це викликало новий напад злості у іудеїв, і вони “шукали убити Його за те, що Він робив такі справи в суботу”.

За матеріалами: hram.lviv.ua

Pro rozslablenogo