СТРІТЕННЯ ВИШГОРОДСЬКОЇ (ВОЛОДИМИРСЬКОЇ) ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

З найдавніших часів християнської доби Київської держави образ Богородиці згадується як найславніший, найшанованіший. Пречиста Діва споконвіку вважалася покровителькою українських земель. В Україні проявилися і чудотворні ікони Богородиці. Однією з них є ікона  Вишгородської (Володимирської) Божої Матері.

Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері відповідно до Передання Церкви була написана євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір’ю і праведним Йосифом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: “Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя з цією іконою нехай буде”.

У 1131 році ікона була надіслана на Русь з Константинополя святому князю Мстиславу († 1132, пам’ять 28 квітня) і була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – древнього удільного міста святої рівноапостольної великої княгині Ольги.

Син Юрія Довгорукого святий Андрій Боголюбський у 1155 році переніс ікону у Володимир і помістив у спорудженому ним знаменитому Успенському соборі. З того часу ікона отримала іменування Володимирської. В 1395 році ікону вперше перенесли в Москву. Так благословенням Божої Матері скріпилися духовні узи Візантії і Русі – через Київ, Володимир і Москву.

Вишгородській іконі Пресвятої Богородиці святкування буває три разіи на рік: 3 червня, 6 липня, 8 вересня. В 1395 році страшний завойовник хан Тамерлан (Темир-Аксак) досягнув рязанських меж, захопив місто Єлець і, рухаючись до Москви, наблизився до берегів Дону. Великий князь Василь Дмитрович вийшов з військом до Коломни і зупинився на березі Оки. Він молився святителям Московським і преподобному Сергію про порятунок батьківщини і написав митрополитові Московському, святителеві Кипріану (пам’ять 29 вересня), щоб Успенський піст, було присвячено посиленим молитвам про помилування й покаяння.

У Володимир, де перебувала прославлена чудотворна ікона, було надіслано духівництво. Після літургії і молебню у свято Успіння Пресвятої Богородиці духівництво прийняло ікону та із хресним ходом понесло її до Москви. Незліченна кількість народу по обидва боки дороги, стоячи на колінах, молилась: “Мати Божа, врятуй нашу землю!”

У той самий час, коли мешканці Москви зустрічали ікону на Кучковому полі, Тамерлан спав у своєму наметі. Раптом він побачив у сні велику гору, з вершини якої до нього йшли святителі із золотими жезлами, а над ними в променистому сяйві з’явилася Велична Жона. Вона звеліла йому залишити межі Русі. Прокинувшись у трепеті, Тамерлан запитав про значення видіння. Знавці відповіли, що сяюча Жона Матір Божа, велика Захисниця християн. Тоді Тамерлан дав наказ полкам йти назад.

На згадку чудесного порятунку від Тамерлана на Кучковому полі, де була зустрінута ікона, побудували Стрітенський монастир, а на 8 вересня було встановлено святкування на честь стрітення Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці.

1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а пізніше — у Третьяковську галерею, де перебуває і зараз під назвою «Богоматір Володимирська». На її вшанування 1480 року було започатковане свято ікони Володимирської Богоматері, яке відзначається 6 липня.

Ікона Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, писана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканними лишилися тільки обличчя святої Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХІ — початку ХІІ століття. Окрім різноманітних версій стосовно участі у реставрації ікони російських майстрів іконопису пізніших часів, існує припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію, ікони на початку XV століття, був Андрій Рубльов, автор знаменитої «Трійці», уродженець Волині.

Vishgorodska-Volodimirska-ikona-Bozhoyi-materi