СВЯТКОВЕ БОГОСЛУЖІННЯ НА ЧЕСТЬ СВЯТА ВХОДУ ГОСПОДНЬОГО ДО ЄРУСАЛИМУ У КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ М. ЗАПОРІЖЖЯ

СВЯТКОВЕ БОГОСЛУЖІННЯ НА ЧЕСТЬ СВЯТА ВХОДУ ГОСПОДНЬОГО ДО ЄРУСАЛИМУ У КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ М. ЗАПОРІЖЖЯ

За тиждень до головної події всієї Церкви Христової – Пасхи, Свята Православна Церква відзначає велике Двонадесяте свято Входу Господнього до Єрусалиму, яке в народі ще називають Вербною Неділею, або Неділею Вай. В цьому році ця святкування цієї події випало на 21 квітня.
На честь цього празника у Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Запоріжжя відбулись святкові богослужіння; 20 квітня служилось Всенічне бдіння з чином освячення гілок верби, а 21 квітня, в день свята, була звершена Божествена Літургія свят. Іоана Золотоустого. Богослужіння в цей святковий день очолив керуючий Запорізькою Єпархією УПЦ (ПЦУ) Преосвященніший Фотій, єпископ Запорізький і Мелітопольський у співслужінні духовенства кафедрального собору.
Сотні людей прийшли до храму з гілочками верби, щоб помолитись і воздати славу Господу, який увійшов на молодому осляті до міста Єрусалима, щоб вже через декілька днів постраждати за нас, померти та Воскреснути, викупивши нас від прокляття гріха та смерти.
Вербна неділя — урочистий і світлий день, на час долає зосереджено-скорботний настрій Великого посту та вказує на радість Святої Пасхи. У святі Входу Господнього в Єрусалим яскраво спалахує слава Христа як Всемогутнього Бога, і як Царя, сина Давидового, Владики, Якого вітає обраний народ Божий. У цей день Церква згадує, що іудеї, які прийшли на свято Пасхи, вітали Ісуса як месію, як пророка, як великого чудотворця, бо знали, що Він незадовго до цього воскресив чотириденного Лазаря. Дорослі і діти співали і раділи, підкладали під ноги осла, на якому Він їхав, свій одяг, зустрічали Його зеленими гілками і квітами.
Такий настрій у Єрусалимських жителів тривав недовго, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада Юди, зрада народу, йшла тінь осуду єврейською старшиною, тінь мук, хресної дороги і розп’яття. Ті самі, що сьогодні вигукують: «Осанна!», — за кілька днів кричатимуть: «Розіпни Його!».
Ця неділя показує нам нестійкість людської слави та марність земного щастя. Радість і смуток на землі — це дві нерозлучні сестри. Тож, коли хочемо радіти з Христом у Царстві Його, ми повинні спочатку тут, на Землі, прожити з Ним страсний тиждень і Голгофу. І коли виконаємо це, то увійдемо з Спасителем у Царство Його де вічна радість і воскресіння.