ЛІТУРГІЯ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО В ЧЕТВЕР СТРАСНОГО ТИЖНЯ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЛІТУРГІЯ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО В ЧЕТВЕР СТРАСНОГО ТИЖНЯ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ М. ЗАПОРІЖЖЯ

25 квітня у четвер Страсного тижня Великого посту Преосвященніший Фотій, єпископ Запорізький і Мелітопольський звершив літургію святителя Василія Великого у Світо-Троцькому кафедральному соборі м. Запоріжжя. Його Преосвященству під час богослужіння співслужили священнослужителі міста Запоріжжя та клірики кафедрального собору.

У Великий четвер за богослужіннями Свята Церква нагадує нам про важливі події з земного життя Спасителя. В цей день на Тайній вечері Господь встановив Таїнство Євхаристії, що полягає в причасті Його Пречистих Тіла і Крові, омив ноги апостолам, чим виявив своє смирення та любов, молився в Гефсиманському саду та був зраджений Іудою і виданий на неправдиве судилище.

Саме в цей день відбулася Тайна Вечеря Ісуса Христа зі своїми учнями – прощальна Вечеря любові.

Упродовж трьох років Спаситель знаходився в тісному і дружньому спілкуванні зі Своїми учнями. З терпінням і милосердям ставився Він до їхніх слабкостей і недоліків. З неописанною любов’ю навчав їх і вони зі свого боку покинули заради Христа все та пішли за Ним: почуття вірності та любові пов’язало їх. І зараз, коли Господь іде до Отця, цей союз має бути порушений?!. Спаситель знав, які випробування мають перенести його учні з Ним, тому він говорить: «Дуже бажаю я їсти цю Пасху раніше моїх страждань».

Тайна Вечеря не була вечерею таємною чи секретною, але Таїнственною, тому що, відходячи від Своїх учнів на смерть, Ісус Христос хотів залишити не лише те, що він робив, навчав, але хотів залишити їм те, ким є, залишити Себе самого у таїнственний спосіб, у Тайні Пресвятої Євхаристії. 

Ідучи на муки, Христос не залишає ніяких послань та книг, а залишає нам Свою Церкву, яка проповідуватиме до кінця віку його вчення.Згадаймо, як Ісус Христос на Тайній вечері вмиває Своїм учням ноги – це сталося після непорозуміння між учнями, хто з них «повинен шануватися більше». Цим учинком Господь показав приклад смирення і великої любові. На Сході був звичай умивати ноги гостям, яких любили й шанували. Ось чому й Авраам сказав трьом подорожнім, які прийшли до нього, до дуба Мамврійського: «Принесуть Вам води і вмиють Вам ноги» (Бут. 18, 4)

І Господь Ісус, дорікаючи Симону фарисею, який запросив Його в свій дім і виявив мало любові до Нього сказав: «Ти води Мені на ноги не дав» (Лк. 7, 44). Умиваючи ноги своїм учням, Христос засвідчує правдивість Своїх слів, сказаних раніше: «Син Чоловічий не для того прийшов, щоби Йому служили, але щоби Самому послужити і віддати душу Свою для відкуплення багатьох»(Лк. 10, 45).

На Тайній Вечері Христос показав Своє найвище священнослужіня – він, як священик, приносить себе в жертву. У старозавітні часи священиків, царів і пророків помазували Святим Миром. Тому в цей день предстоятелі церков звершують чин мироваріння. Це Святе Миро використовують у Таїнстві Миропомазання.

Не можна сьогодні не згадати зради Юдою свого Вчителя. У світі є поговірка: зраду люблять, а зрадника ненавидять. Але в Господа Ісуса все навпаки: він переживає зраду, Він все ще любить зрадника та намагається спасти його душу. Через це Він не говорить їм: «Ти мене зраджуєш», але каже: «Один із вас». Цими словами Спаситель хоче виставити Юду перед очима товаришів у всій наготі його сорому. Не зважаючи на велику любов Спасителя, Юда залишився жорстоким і злобним, тому для нього слова Спасителя: «Краще було не родитися цьому чоловіку», лунають як вирок. Юда ж, взявши загін вояків та служників від первосвящеників і фарисеїв, прийшов із ліхтарями, світильниками та зі зброєю в сад Гефсиманський і поцілунком видав на смерть свого Вчителя, продавши Кров невинну за тридцять срібняків.

У цей день мільйони християн відвідують Храм Божий, беруть участь у богослужінні Страстей Христових і з запаленими свічками повертаються додому, немовби шукаючи Христа. На дверях своїх осель свічками ставлять Хрест як символ захисту.

Ми також повинні шукати Христа і вірити, що після Свого преславного Вознесіння він не залишив нас, а в Святій Вечері запрошує споживати його правдиве Тіло та пити Його правдиву Кров у повній довірі до Його Слова, щоб отримати прощення гріхів і воскреснути до вічного життя.