У ВЕЛИКУ П`ЯТНИЦЮ ПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ ЄПИСКОП ФОТІЙ ЗВЕРШИВ ВЕЧІРНЮ З ЧИНОМ ВИНОСУ ПЛАЩАНИЦІ ТА РАННЮ З ЧИНОМ ПОГРЕБІННЯ ПЛАЩАНИЦІ

У ВЕЛИКУ П`ЯТНИЦЮ ПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ ЄПИСКОП ФОТІЙ ЗВЕРШИВ ВЕЧІРНЮ З ЧИНОМ ВИНОСУ ПЛАЩАНИЦІ ТА РАННЮ З ЧИНОМ ПОГРЕБІННЯ ПЛАЩАНИЦІ

Вершина та серце церковного року — тридення від Страсної П’ятниці до світлої Пасхи. Цими днями Православна Церква молитовно переживає центральні події історії нашого спасіння: перехід Сина Божого від Хреста через зішестя у пекло до Воскресіння з мертвих. Ісуса Христа було розіп’ято напередодні єврейської пасхи, а воскрес Він у перший день після суботи, який у деяких мовах згодом дістав назви дня воскресного. У пасхальні дні християни не тільки згадують головні події з життя Ісуса Христа. Ми також святкуємо і наш перехід від рабства гріху до свободи дітей Божих та водночас від смерті до воскресіння та справжнього життя.

В цей день Преосвященніший Фотій, єпископ Запорізький і Мелітопольський звершив Вечірню з чином виносу Плащаниці Спасителя. Під час Вечірньої відправи до храму була винесена Плащаниця. На службі читалось пророцтво Ісаї про страждаючого Месію, який “виправдає гріхи багатьох та понесе їх на Собі”. Апостольське читання з послання до Коринфян говорить про значення Хреста Христового: “Слово про Хрест для тих, хто гине, є безглуздя, а для нас, що спасаються, є сила Божа”. Євангельське читання про страждання та смерть Спасителя складане з розповідей різних євангелістів.
Наприкінці вечірні з вівтаря була винесена Плащаниця та покладена на середині храму. Символічно це означає зняття тіла Ісуса з Хреста та його поховання.
Плащаниця — це великого розміру плат, на якому зображене покладене у гроб тіло Спасителя. Спочатку до богослужбового вжитку в Візантії увійшов “воздух” – прямокутний покров для Святих Дарів, яким покривали Євангеліє під час процесії входу. А сам термін “плащаниця” увійшов до слов’янських книг тільки з кінця XVI століття.
Одразу після винесення Плащаниці перед нею духовенство, яке брало участь у богослужінні прочитало канон “на плач Пресвятої Богородиці” авторства Симеона Логофета.

Увечері Великої П’ятниці, Преосвященнішим владикою Фотієм у співслужінні духовенства м. Запоріжжя була відслужена Рання Великої Суботи з чином погребіння Плащаниці.

Вечірнє богослужіння має заупокійний характер. Це поховання Самого Христа. Як на відспівуванні, усі в храмі стоять із запаленими свічками. На початку утрені читалась сімнадцята кафізма — частина Псалтиря, яку зазвичай читають при відспівування покійних або на панахидах. Потім читався канон Великої Суботи. Канон Великої Суботи — це плач про поховання Христа, але в ньому все сильніше звучить нова тема — очікування Воскресіння, передчуття Великодня. “Не оплакуй Мене, Мати, бачачи у гробі … Піднімусь бо і прославлюсь”, — співає хор слова Христа до Богородиці. А Євангеліє читають уже недільне про явлення ангелів на місці поховання Розіп’ятого Христа, про те як жінки-мироносиці не знайшли Іісуса там, де Його ховали. До Великодня залишається трохи більше доби … Тихим хресним ходом з Плащаницею і зі свічками завершується утреня Великої Суботи. Коли хід обходить храм, усі співають заупокійне “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас …” Усього кілька годин відокремлює цей хресний хід від наступного, що звершується в недільну північ, уже великоднього.